Незвичне використання коробки для пiци

    Значення малювання в життi дошкiльника важко переоцiнити. Малювання буває навчальним, а буває емоцiю випромiнюючим, коли дитина має мимовільне бажання просто залишити на пaпepi свої емоцiї. Дiлитися своїми емоцiями, враженнями дiти хочуть постiйно, i щоб зробити цей процесс цiкавим, щоб їм хотiлося це зробити, треба урiзноманiтнювати технiки малювання.

     В цьому аспектi цiкаве застосування мають звичайнi коробки для пiци, якi можна використовувати як мольберт, як стiльницю для вистукування кришечками ритмiчних звукiв, як коробку-теку в iграх дiтей, як коробку для дидактичних iгор тощо. Ефект новизни додає експресiї i фантазiї малюкам. До того ж це розумне заощадження i турбота про нашi лiси. До речi, це також i гарна пiдказочка батькам про вторинне використання коробки для пiци на дозвіллі з дiтьми.

       Зручна поза «по-турецькому», приємний на дотик мольберт iз цупкого картону (коробка для пiци), веселi дитячi пiснi iз мультиків або просто тиша чи звуки природи, - дiти зосереджено малюють і залишають на пaпepi свої емоцiї.

  1.                                                                                                         

П.І.Б. : Бахмутська Ірина Іванівна                                                                                          

Місце роботи : КДНЗ № 4 «Русалонька»                                                                                      

Посада: вихователь                                                                                                             Зараз працюю з дітьми раннього віку. Група  «Крапельки»                                                                             

Наш девіз : По краплинці щодня ми збираємо знання!                                                        

Моє педагогічне кредо : Вихователь сам повинен бути таким, яким хоче зробити вихованців                                                                                                                                                                                                                                        (В.Даль).                                                                                          
                                                                                                                                                  

     Вихователь – це перша людина, після мами, яку зустрічає дитина на своєму життєвому шляху. Для мене моя професія – це можливість постійно знаходитись в світі дитинства, казок і фантазій. Виховання дитини – процес надзвичайно складний, що вимагає неабиякого терпіння та майстерності. В дитячому садочку ми виховуємо дітей як особистостей, які мають право на власну думку, це важливий період у становленні морального та інтелектуального розвитку дитини.

    Працюючи в дитячому садочку,  не перестаю дивуватися наскільки різні всі діти, цікаві, розумні, спостережливі. Безперечно до кожної дитині потрібен свій підхід, але пізнавши дитину краще, я вже розумію її, як потрібно заспокоїти, заохотити чи допомогти. Вже навіть з маленького віку дитини — видно зацікавленість в різних сферах. Хтось добре малює, вирізає, клеїть або розповідає чи переповідаю казки.

    Дитина – це особистість, це не наша власність, а маленька людина, виховання якої нам доручено Богом. Треба постійно заохочувати дітей, ділитися  своїми турботами, переживаннями, співчувати їй під час розмови, ненав’язливо навертати на прийняття правильного рішення.

Любити дитину — означає розуміти її, поважати її право на індивідуальність, ростити її доброю, мудрою, чесною. Любов і взаєморозуміння в родині – запорука духовного розвитку дитини.

    А  що потрібно знати щоб стати вихователем? Необхідно бути – терплячим, добрим, толерантним, співчутливим, бо вихователю треба працювати не тільки з дітками, а й з батьками.  Необхідно поважати батьків, їхню думку, навіть якщо вона іноді відрізняється від думки вихователя.

    Кожного ранку приходячи в дитячий садочок, до мене підбігають усміхнені дітки, і всі хочуть щось цікаве розповісти, те що з ними трапилось, чи що вони бачили, чи де вони були, чи що їм купували. І саме захоплююче в цих розповідях – це очі дитини, те, як вони світяться, які вони розкриті, довірливі. Ловлячи їх кожне слово, жест, міміку, я розумію, як їм потрібна моя підтримка, моя думка, моя посмішка, моє розуміння, кожного разу я віддаю їм свою любов і теплоту свого серця. Я намагаюся зберегти в кожній дитині все те хороше, що в ній є зараз. Щоб цей погляд, дотик, співчуття, чуйність залишилися з ними на все життя.

   Моя мета розкрити серце дитини, а розум для правди, щоб виховати громадян, у свідомості яких ідея особистого добра поєднувалась б з ідеєю добра для всіх.

 + фото грамот

Номінація «Розкриваємо виховний потенціал родини»                               

ДИТИНА + БАТЬКИ + ДНЗ = РАДІСТЬ, ЗДОРОВ’Я, КОМФОРТ!

Комунальний дошкільний навчальний заклад

(ясла-садок) комбінованого типу №4 «Русалонька»

управління освіти Рубіжанської міської ради

Луганської області

                    Автор: Бахмутська Ірина Іванівна, вихователь

         Актуальність роботи. Розвинута, адаптована, здорова, соціалізована дитина – це в майбутньому особистість, член громади, і, як слідство, свідомий громадянин України. Разом з тим не слід забувати, що дитячий садок  – це не тільки підготовка до майбутнього життя, але й теперішнє малюка. І наскільки воно яскраве і цікаве – залежить від нас, дорослих, зокрема, від успішної співпраці педагогів і родин.

         Основна ідея: формування педагогічної культури батьків, підвищення їх поінформованості щодо новітніх підходів у розвитку дітей та формування в них навичок соціальної компетентності; усвідомлення батьківства через традиційні і нетрадиційні форми роботи вихователя, закладу з родинами.

Основні завдання:

1. Узагальнити й популяризувати власний досвід роботи з батьками, родинами.

2. Поділитися з колегами формами, методами та засобами донесення до батьків своїх,підкріплених практичними навичками, знань і практик, які зумовлюють створення  можливості  для саморозвитку  і  самовиховання як дітей, так і дорослих.

3. Показати перспективність якомога ширшого залучення батьків до життя навчального закладу й свідомої участі родин у виховному процесі.  

         Цільова аудиторія : колеги.  

         Опис роботи. Однією із складових професійного обов'язку вихователя  є робота з батьками (фото 1, 2). Вибудовуючи план і стратегію спілкування з родинами, намагаюся зробити спрямування, акцент не тільки на теоретичному висвітленні основних засад навчально-виховного процесу, а, передусім, на формуванні практичних навичок щодо використання ефективних прийомів, форм та методів виховання, організації змістовного дозвілля. З цієї мети використовую збори, круглі столи, тренінги,практикуми, майстер-класи тощо, які спонукають батьків до ретельного осмислення власного життя та ставлення до своїх дітей; самоосвіти та самовдосконалення (додаток). Цінність таких заходів полягає, між іншим, в тому, що батьки мають змогу впевнитися, що проблеми у вихованні дітей мають і інші сім'ї; познайомитися з ними і домовитися про взаємодопомогу на подальше. Навчаючись оцінювати свою поведінку, свої дії з позиції дитини, націлюю батьків усвідомлювати себе «відповідальними не за дитину, але відповідальними перед дитиною» (Ф.Дольто). Зокрема, під час спільного змістовного дозвілля батьки мають змогу не тільки навчити дитину нового, бути добрішою, але й, зайвий раз, відчути увагу й любов до себе. Обійми, підбадьорювання під час спільних дій, між іншим, знімають стрес та напругу, додають дитині впевненості у своїх силах. Набуті практичні знання і навички допомагають відчути задоволення від батьківства; змінити на краще стосунки з дитиною та зробити її щасливішою.    

   Мій педагогічний стаж –23 роки. Останнім часом мої вихованці  –  наймолодші (І молодша). Група була відкрита лише чотири роки тому. Кожного навчального року я зустрічаю нових малюків 2-х рочків життя і, відповідно, нових батьків (фото 3).

                                    Фото 3. Наша історія. Чотири роки тому. Як все починалося...

 Перші батьківські збори, зазвичай, присвячую створенню позитивного мікроклімату в колективі педагогів і батьків, в родинах. Для емоційнішого забарвлення розповідаю «Притчу про Рай і Пекло». Разом з'ясовуємо, що життя людей робило райським вміння почути один одного, вміння спілкуватися, бути добрими. Таким чином,спрямовую батьків до того, що спілкуванню між дорослими і дорослими, а тим більше, між дорослими й дітьми, треба вчитися.

         Вже після перших спільних круглих столів, конкурсів батьки починають усвідомлювати,що вони - маленька громада, що їх поєднують спільні цілі, і що вони мають бажання й спроможні зробити життя свого малюкаяскравішим.

         Про те, наприклад, як від нестачі батьківської уваги дитина втрачає впевненість і, поступом може втратити інтерес до життя, проводжу круглий стіл за оповіданням «Один день із життя Маші»(із розробки С. Лукової «Усвідомлене батьківство»). Дуже впливовим емоційно є розповідь цього оповідання, супроводжувана (після кожного засмучення й розчарування Маші) відриванням частини паперового зображення дівчинки, коли наприкінці від неї не залишається нічого… Я бачила, як блищать сльози у деяких  мам в такі моменти, а тата засмучено опускають очі додолу. Та й сама ледве стримуюсь в фіналі цього оповідання…Разом з батьками розмірковуємо,що ж таки треба змінити у своєму житті, щоб завжди був час для дитини, щоб не бути емоційно виснаженими, щоб наші діти не розчаровувалися, цікавились новими знаннями й враженнями і прагнули ділитися ними з нами .

         Під час засідання круглого столу на тему «Дисципліна без покарань. Чи може таке бути?» цікавим був виступ мами, в якому вона зазначила, що вони «спеціально не виховують дитину», а намагаються власним досвідом, прикладом прищепити основні поняття про добро і зло, любов до природи, до батьківщини. Цікавими були думки й інших гостей. Родини з двома – трьома дітьми ділилися своїм досвідом батьківства. За чашкою чаю батьки невимушено висловлювалися і спільно дійшли висновку, що словесні  вказівки,  «моралізаторство» також в певних дозах потрібні, щоб в загальних рисах зорієнтувати дитину в соціумі, але власний приклад набагато дієвіший. А задля цього треба невпинно самоорганізовуватися, самоосвічуватися і  працювати, в першу чергу, над собою, над власним «Я», тому що тільки особистість може виховати особистість. Для більш «камерного» обговорення таких та інших проблем створили  клуб «Молода сім'я» .

 В наш швидкоплинний час набуває популярності й така форма роботи як «Телефон довіри». Іноді питання бувають настільки делікатними, що матусям зручніше звернутися до вихователя за мобільним телефон Продуктивним є й поширення серед батьків відеозаписів занять, режимних моментів, зроблених вихователем. Добрі результати дають анкетування, випуски педагогом інформаційних листків, рекомендацій, буклетів, газет з педагогічними задачами і завданнями для батьків. Ці завдання можуть бути логічними, головна мета яких полягає в стимулюванні активності батьків, самостійного придбання педагогічних знань, умінь, осмисленні важливих положень виховання дітей у сім'ї, усвідомленні батьківства. Логічні завдання допомагають аналізувати, зіставляти з практичною діяльністю виховання дітей в родині та дошкільному навчальному закладі, робити висновки, бачити перспективи й шляхи покращення педагогічного виховання. Тобто, вихователь в наочній інформації ненав’язливо підводить батьків до розуміння того чи іншого аспекту навчально-виховної роботи.

         Всі ці форми роботи сприяють  залученню батьків до кола педагогічної діяльності, їхній зацікавленості та активній участі у навчально-виховному процесі і створенню умов для особистісного розвитку дитини в сім'ї і в дитячому садку.

         Одним із найсуттєвіших показників  моральності  людини є патріотизм. «Без будь-кого з нас батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без батьківщини – ніщо» (Василь Сухомлинський).Патріотичні почуття дітей засновуються на їхньому інтересі до найближчого оточення (мами, родини, батьківського дому, рідного міста), яке вони бачать щодня(фото 4, 5).

Фото 4. Готуємо з татом яблучний сік

       Тут також слушним буде зауважити на важливому  значенні прикладу батьків, дорослих, оскільки дитина значно раніше переймає певне емоційно –позитивне ставлення, ніж починає засвоювати знання

       Доцільним у патріотичному вихованні вже в І молодшій групі є використання творів художньої літератури про життя дітей і дорослих

     Цікавим є досвід, коли батьки збираються родинами і ведуть своїх малюків на екскурсії  вулицями рідного міста, до історичних пам'яток

     Пізнавального значення набувають також екскурсії до інших куточків нашої країни 

     Малятам дуже подобається розглядати ілюстрації, «Коректурні таблиці Н.Гавриш» (виготовлені батьками), переглядати інсценівки, драматизації творів української  художньої літератури.

      Дуже впливовими і корисними для встановлення довірливих відносин є зустрічі з батьками і дітьми за межами дошкільного закладу.

         Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства.

         Патріотичне виховання з дошкільного віку – це вірний шлях успішної ранньої соціалізації особистості, формування любові до батьківщини. Під час проведення круглого столу «Краса і повчальний зміст українських народних казок, забавлянок і пісень» батьки запропонували вивішувати в батьківський куточок інформаційні листки з віршиками, які діти чують на заняттях, і запропонували виготувати українські народні іграшки. Наприклад, бабусі  «об'єдналися», обмінялися своїми «техніками» і спільно вдома виготовили ляльки-мотанки.

     Успішність педагогічної взаємодії дитячого садка і родини у  багатьому визначається правильно обраною позицією педагога. Тільки в такому випадку виникає емоційно –позитивний контакт, коли вирішуються всі педагогічні задачі. Наприклад, після тренінгу «Нетрадиційні засоби малювання», батьки (було це взимку) запропонували виготовити невелику пісочницю, щоб і в холодний період року діти мали змогу грати з піском. Батьки підійшли творчо до вирішення цього питання і зробили не просто ящик з піском, а й облаштували його підсвіткою, що дає змогу малювати і робити досліди.

     В своїй роботі я використовую досвід М.Монтессорі,тому неоціненним є вклад батьків у створення посібників за цим методом.

     Як би не намагалася мати дбати про дитину, оточити її теплотою й турботою, вихователь спочатку завжди стикається з проблемами певного характеру в педагогічно-виховній роботі з одинокими матерями. Досвідчений педагог завжди відчуває нестачу малюком з неповної родини батьківської опіки (тобто відсутність батька). Тим не менше, в таких родинах, як правило, є інші чоловіки, наприклад, дідусь, брат, хрещений.

   Діти моєї вікової групи (І молодша) завжди з цікавістю спостерігають за трудовими процесами (звісно, з дотриманням правил безпеки). Наприклад, за ремонтом іграшок, вивішуванням стендів, картин, виготовленням (на кінцевому етапі) методичного посібника «Сітка».

    Так, з практики можна зазначити, що чоловіки не дуже охоче погоджуються брати участь у конкурсах, але на пропозицію бути фотографом на такому конкурсі завжди відгукуються. Помітили, що найвдаліші фото виходять саме у чоловіків, коли готуємо фотовиставку до Дня Гумору. І прохання облаштувати ігровий майданчик сприймається набагато приязніше навіть тими чоловіками, які працюють «з ранку до ночі».

    Отже, залучити чоловіків з родин, де мати виховує дитину сама, й чоловіків з батьківського колективу взагалі до педпроцесу, роз’яснити і сприяти можливості відчувати позитивні наслідки від взаємодії, від участі в житті дітей групи, садка, – це завдання на сучасному етапі повинне стояти перед вихователем на одному з перших місць.

         Окремо хочеться сказати  про  таку спрямованість у роботі з батьками як «родина–родині». На батьківських зборах, за круглими столами, у неформальній обстановці намагаюся  націлити  батьків на допомогу одне одному. Беручи участь у конкурсах, засіданнях клубу «Молода сім'я», спільно розв’язуючи питання якнайкращого облаштування розвиваючої середи для малят, батьки згуртовуються і починають дружити сім'ями. Так, родина Катрусі Крисько, де є ще старша сестричка і, звісно, батьки більш досвідчені, з метою оздоровлення запропонували родині Кравченко, в якій донька часто хворіє, записати дитину до Оздоровчого центру. І ось вони вже разом, сім'ями  стали відвідувати басейн. А після поїздки до Карпат пригостили  нових друзів цілющими травами. І такі приклади дружби, взаємодопомоги в колективі не поодинокі. І мене, як вихователя, це дуже тішить.

      Особливої уваги потребують сім′ї-переселенці. Намагаємося бути чуйними і уважніше ставитися до їхніх потреб. Щоб допомогти  сім′ям-переселенцям адаптуватися і протидіяти негативним факторам зовнішнього навколишнього середовища, делікатно, не виокремлюючи особистості, проводимо круглі столи: «Перша допомога при гострому стресі», «Подолання страху в конфліктній ситуації», техніки «Вентиляція проблеми», практики «Регуляція дихання», вправи на самоконтроль «Плюс-мінус почуття».

      Очікувані результати. Ретельно продумані й опрацьовані різноманітні форми роботи з родинами (й традиційні, й нетрадиційні– головне, не формальні) цікаві батькам, тому що вони дозволяють без повчання ознайомити з навчально–виховним процесом дитячого садка, занурити батьків у середовище і бути активними учасниками  педагогічного спілкування, надати зразки установок  на стиль спілкування з дітьми, підвищити авторитет батьків, збільшити час для спільних справ та ігор, створити єдине освітнє товариство. В результаті плідної співпраці вихователя, всього педагогічного колективу з родинами малюки зростають в щасливому дитинстві і в майбутньому стають свідомими громадянами своєї країни.

         Усвідомлене батьківство – це щасливе дитинство і щасливе батьківство. А щаслива родина – це щаслива країна!

Перспективний план роботи з батьками

         "Виготовлення годівничок для зимуючих птахів»           

Проведення для батьків майстер-класу з виготовлення годівничок

         для зимуючих птахів.

«Синички на снігу»                                                                

Синиці голодом намлілись -

така зима, така зима!..

Оце б у вирій полетіти,-

так батьківщини ж там нема.

                            Ліна Костенко                                                                                                     

Мета:

1.Познайомити учасників майстер-класу з різними видами годівничок для птахів(наголосивши на важливості спільних дій дорослих і дитини).

2.Сприяти збільшенню кількості добровольців  для допомогиптахам в зимовий період.

3. Навчити учасників майстер-класу конструювати власні моделі годівничок.

4.Сприяти адаптації родин-переселенців в колективі групи, а також в місті свого нового мешкання.

Ідея майстер-класу:форма эфективного професійного впливу як на батьків, які проявляють активність в пошуках шляхів для росту власної педагогічної майстерності, так і на тих батьків, які пасивно,несвідомо ставляться до розвитку своїх навичок в процесі виховання, батьківства.

Презентація  системи  заняття

1. Постановка проблеми

2. Вилучення  смислової  інформації

3. Прийом спілкування в групі

4. Прийом підготовки учасниками своїх висновків по даній запропонованій проблемі

         Презентація досвіду майстра

         Зима - важкий час для птахів. З 10 синиць до весни виживають лише 2. Гинуть птахи не від холоду, а від голоду. В цей час їм стає важко здобувати корм. Але особливі труднощі для птахів настають тоді, коли відлиги чергуються морозами, і все навколо вкривається крижаною  кіркою. Цієї зими у нас такі є.  Птахи не встигають за короткий зимовий  день знайти достатньо корму. Щоб допомогти зимуючим птахам, необхідно підгодовувати їхна протязі зими. Але зимове підгодовування птахів обов язково повинне бути систематичним, без перерв, інакше воноспричинятимешкоду. Звикнувши знаходити корм на певному місці кожного дня, птахи, раптом не знаходячийого, не полетятьодразу в інше місце, а будуть чекати, втрачати час і  сили, а в морозні дні можутьзагинути.Годівнички для птахів можуть бути різних  конструкцій. Але обов язкова умова – захист корма в них від вітру, снігу, дощу. Тому, зверху у годівнички треба зробити широкий дах, а по периметру основи – бортики.

         Бажано, щоб ширина щілини між бортиком і кришкою  складала 6-10 см – за таких умов корм стає недоступним для непрошених гостей – ворон і галок. Підгодовування цих птахів небажане, так як вони є переносниками різних хвороб і пошкоджують  навесні гнізда співочих птахів.

         Зручними є різні варіанти годівничок-автоматів, в яких їжа висипається повільно в міру споживання. Для цього кормову суміш засипають в пляшку, яку потім перевертають догори.

         Дерев'яні ящики й пів-літрові скляні банки змінилися молочними  пакетами й пластиковими пляшками з прорізаними збоку отворами. Виготовити годівничку з таких матеріалів нескладно навіть для дошкільників.

         Імітаційна гра

         Перед початком майстер-класу прошу Вас, шановні батьки, визначити свій емоційний стан. Для цього поставте пташку у відповідну до настрою клітинку .

         Завдання: вибрати кольоровий аркуш, який означає відповідь на запитання: «Чи знаю я про технологію виготовлення годівничок із непридатного  матеріалу».Жовтий – не знаю.Зелений – дещо знаю.Червоний – знаю. Обмін досвідом виготовлення годівничок між батьками. Обговорення.                                                                                                            Шановні батьки, зараз я пропоную Вашій увазі  процес виготовлення годівнички  з упаковки  під яйця.                                                                                          Батьки разом з вихователем поетапно виконують наступні дії.

1. Відрізати кришкувідупаковки з-під яєць.

2. Зробити шилом в чотирьох кутах отвори.

3. Вставити в отвори  нитки, зав язативузлики.

4. З єднати всі нитки, зв язати в загальний вузол.

5. Насипати зерно.

         Ще хочу запропонувати Вам  варіанти  виготовлення годівничок  з:                    Апельсину:

1. Розрізати апельсин навпіл.

2. Видалити м'якіть.

3. З чотирьох боків  зробити  отвори шилом.

4. Вставити  нитки.

5. З'єднати нитки в загальний вузол.

6. Насипати корм.                                                                                                     Шишки:

1.Шишку крупного розміру  вимити  й висушити.

2.Ретельно змастити шишку рослинним маслом.

3.Подрібнити корм для птахів (зерно,насіння,горіхи,крихти сушеного пшеничного хліба).                                                                                                                       4.Змащену шишку обваляти в кормі для птахів.

5. Обв'язати шишку мотузкою.                                                                                   «Печиво для птахів»:                                                                                                                      1. Замісти тісто з борошна та води (можна додати олії).                                               2.Розділити тісто на шматочки й сформувати їх у вигляді печива.                       3.Зробити в «печиві» отвір для подальшого вдівання в нього нитки.                                 4.Обсипати «печиво» насінням (трішечки вдавлюючи його в текстуру).          

5.Підсушити в духовці.

         Годівнички можна розвісити перед вікнами будинку, щоб маленькі помічники мали змогу впевнитися: пташки прилітають й із задоволенням  клюють насіння! Майструючи вдома разом з дітьми годівничку, ви не тільки допоможете вижити взимку птахам, але й зробите свій внесок  у виховання  малюка, адже спільні дії зближують і дають змогу відчути  дитинці свою користь.

         Моделювання

         Шановні батьки, я продемонструвала Вам технологію виготовлення годівничок із непридатного матеріалу. А тепер розробіть  власну модель годівнички із непридатного матеріалу.

         Етап моделювання годівничок

         Для зимового підгодовування птахів можна використовувати висушене насіння соняшника, дині, кавуна, а також просо, овес, ячмінь, пшеницю. Для синиць можна повісити шматочки  несоленого сала.

Чим харчуються птахи?

Горобці – крихти хліба, крупа.

Синиці – шматочки несоленого сала, м ясо, сир.

Щогли – насіння соняшника.

Снігурі– плоди горобини, клена.

Омелюхи – плоди горобини, шипшини, калини.

Батьки демонструють моделі своїх годівничок.

         Рефлексія

А тепер прошу Вас заповнити анкету:

1. Найцікавішим для мене було:

 - Побачити роботи інших батьків

 - Все!                                                                                                                 

-  Працювати в групі

 - Робити самостійно годівнички

 - Довідатися про нове

2. Навчилися:

 - Виготовляти  годівнички з непридатного матеріалу                                       

 - Моделювати власні годівнички                                                                            

 - Контактувати з людьми

 - Проводити  копітку роботу

- Вірити в себе

3. Відкрили в собі:

 - Здатність  досягати  поставленої мети

 - Здатність вирішувати  виникаючі труднощі

 - Бажання довідуватися про нове

 - Бажання бути добрішими

   4. Відкрили в інших:

 - Взаємодопомогу з боку друзів

 - Надійних партнерів

 - Самовладання і творчий підхід

 - Ентузіазм і великий запас терпіння

 - Бажання спілкуватися зі мною

         На завершення майстер-класу прошу Вас, шановні батьки,визначити свій емоційний стан. Для цього поставте пташку у відповідну до настрою клітинку.

         Дякую за активну участь в проведенні майстер-класу й прийміть на знак подяки за участь від мене брошуру «Годівнички для зимуючих птахів».                    А зараз пропоную всім разом прогулятися вулицями нашого мікрорайону й розвісити щойно  виготовлені годівнички й « печиво» для птахів.

                 Занятие по сенсорике в 1 младшей группе

Тема: «Путешествие Колобка»

Цель: формировать навык соотношения качеств предметов с их образом. Учить детей делать умозаключения, сравнивать предметы, классифицировать. Развивать тактильные ощущения, умение действовать согласно речевой инструкции воспитателя. Воспитывать наблюдательность, коммуникативные навыки. Вызвать положительные эмоции.

Материал: авторская книга, авторская мягкая игрушка Колобок; кусочки ваты, камешки, перья; пипетки и шипованные резиновые мячики по количеству детей; распылитель с водой; ящик с песком «Пескография», магнитофон.

Ход занятия.

І.Организационный момент.

Воспитатель (В): Ребята, посмотрите, к нам сегодня пришли гости.

-          Давайте привітаємося до них.

Дети (Д): Добрий день!

В:  Як називається наша група?

Д:  «Крапельки».

В:  Давайте пригадаємо наш власний віршик-девіз:

По краплинці щодня

Ми збираємо знання!

(Дети повторяют вместе с воспитателем. Воспитатель обращает внимание детей на новую книгу, появившуюся в группе на книжной полке).

В:  Посмотрите, какая красивая книга появилась на нашей книжной полке! Ой, а  кто же это в ней сидит?

(Дети узнают Колобка).

В:  Давайте привітаємо Колобка, як ми це зазвичай робимо!

Д:  Доброго дня!

(Хлопают в ладоши – «громко», стучат пальцем об палец – «тихо»).

Колобок (К):  Доброго дня, діти!

В:  Колобок, а что за книгу ты нам принес?

К:  Это книга о моем путешествии.

     Дети, хотите ее посмотреть?

Д:  Да!

(Дети подходят к столу и садятся на стулья).

К:  Все готовы?

    Тогда начнем.

    Я получил письмо от маленьких ежиков.

(Воспитатель показывает конверт).

В:  Они пишут, что заблудились и не могут найти свои домики.

     Я отправился им на помощь. Мой путь был не легкий!

     Сначала я летел на облаке.

(Воспитатель показывает иллюстрацию из книги, на которой изображено облако).

К:  Оно было таким …

(Колобок «раздает» кусочки ваты детям).

К:  Какое облако?

    Помните руками, прислоните к щечке.

    Мягкое или твердое?

Д:  Мягкое!

К:  Молодцы!

(Помощник воспитателя помогает собрать вату и разместить ее возле изображения облака).

К:  Облако опустило меня на самую высокую гору.

(Воспитатель показывает картинку с изображением двух гор).

К:  Где самая высокая гора?

(Дети показывают самую высокую гору).

К:  Правильно.

      Гора была такой…

(Колобок «раздает» детям камешки).

К:  Какая гора?

      Твердая или мягкая?

(Дети рассматривают, гладят камешки, нажимают на них).

Д:  Твердая.

К:  Правильно, гора твердая.

      Давайте отдадим камни горе.

(Дети складывают камни возле иллюстрации гор).

К:  Возьми назад, гора, свои камешки. Мы их не будем забирать.

      Не успел я спуститься с горы, как прилетела тучка-злючка,  и  пошел  дождь.

(Воспитатель показывает картинку, где нарисован дождь).

К:  Дождь был таким…

(Воспитатель обрызгивает руки детей водой из распылителя. Колобок «показывает» иллюстрацию солнца).

      - Ой, солнышко вышло. Дети гуляют!

      - Снова дождик пошел!

      - Солнышко!

      - Дождик!

К:  Дети, какой дождь?

Д:  Мокрый!

К:  Правильно, умнички, дождь мокрый.

В:  Ребята, давайте теперь  мы  покажем Колобку дождик.

(Воспитатель и дети подходят к ящику для пескографии. Звучит музыка).

В:  Колобок, сейчас наши дети тебе покажут дождь.

В:  Какой песок?

Д:  Сухой.

(Дети набирают пипеткой воду из стакана и капают на песок).

В:  Прошел дождь и оставил следы.

      А сейчас что я нарисовала?

(Воспитатель рисует на песке круг).

Д:  Круг.

В:  Давайте нарисуем лучики и получится солнце.

(Дети дорисовывают лучи  и  возвращаются к столу).

К:  На пути я встретил птичку.

 (Воспитатель показывает иллюстрацию птицы).

К:  Она подарила мне перышко.

      Перышко было таким…

(Воспитатель раздает детям перышки. Дети рассматривают их).

К:  Подуйте на него!

     Какое перышко? Легкое или тяжелое?

Д:  Легкое.

К:  Какие умные дети! Все знают!

(Помощник воспитателя помогает собрать перья и положить их возле иллюстрации птицы).

К:  Поиграл я немножко с перышком  и  пошел к ежикам.

     Пришел, а их нигде нет, потерялись. Ребята,  поищите, пожалуйста,      ежиков.

В:  Дети, на столе ежики есть?

Д:  Нет.

В:  А под столом ежики есть?

Д:  Нет.

В: А под стульями ежики есть?

Д:  Нет.

В:  А в коробке есть?

(Дети находят ежиков в коробке).

К:  Вот они! Нашлись!

     Покатайте их в ладонях, приложите к щечкам. Какие они?

Д:  Колючие!

В:  Садитесь на стульчики.

К:  Посмотрите, они  еще и цветные.

(Колобок «подходит»   к каждому ребенку и спрашивает: «Какого цвета у тебя ежик?» Ответы детей).

К:  давайте найдем ежикам домики такого же цвета, как они сами.

(Воспитатель достает из книги листы с «домиками», дети раскладывают шарики в отверстия, опираясь на признак цвета).

К:  Вот молодцы!

     Мы вместе помогли ежикам найти домики.

     Вам понравилось помогать?

Д:  Да! Понравилось!

К:  Ой, моя книжка закончилась, пора в новое путешествие!

К:  До побачення, діти!

Д:  До побачення, Колобок!

(Хлопают в ладоши – «громко» и стучат пальцем об палец – «тихо».  Колобок «уходит»).

В:  Осыпаются последние листочки с деревьев. Давайте их соберем!

(Воспитатель приглашает детей к дереву, вокруг которого рассыпаны листья. Дети находят под листочками сюрприз – конфеты).

В:  На этом наше занятие окончено. Приходите еще в гости к нам!

И назначением своим гордись.                                                                                                 

Я так считаю : ВОСПИТАТЕЛЬ  -  это звание,                                                                    

Через него проходит чья то маленькая жизнь !                                   
                                                                                                                                                     
                                                                                                                                              
     Сучасний вихователь – це фахівець, який сьогодні працює в системі шкільної  освіти, володіє педагогічними технологіями, що відповідають новим суспільним цілям та рівню розвитку науки про виховання.

      Він повинен вміти працювати в умовах ринку , розуміти, що тільки високий професіоналізм, творчість, ініціатива допоможуть йому знайти своє місце та самореалізуватися в професії.

    Педагог, вихователь, який прагне позитивно впливати на вихованця, має багато знати, бути творчою і водночас терплячою людиною, здатною до самовдосконалення.  В.Сухомлинський сказав про це так: «Виховання – це багатогранний процес постійного духовного збагачення та оновлення – і тих, хто виховується, і тих, хто виховує».

  Вихователь мусить бути доброзичливим, відкритим у ставленні до вихованців і батьків, уміти налагодити співробітництво з усіма учасниками навчально – виховного процесу в повсякденному житті. Перехід на особистісно – орієнтовану модель освіти потребує зміни ставлення вихователя до виховання.

    Вихователь повинен постійно працювати над підвищенням фахового рівня, володіти мистецтвом спілкування з людьми та вихованцями. Сучасний вихователь володіє почуттям гумору. Саме він знадобиться в скрутну хвилину і додасть оптимізму в разі невдачі.

   В сучасних умовах вихователь повинен мати найвищий рівень фахової підготовки та високий інтелектуально – креативний потенціал. Вихователь – впевнена в собі людина, яка вміє поводитися в товаристві, не викликаючи своїми вчинками, поведінкою та зовнішнім виглядом зневаги до себе, людина, яка дотримується чотирьох основних правил спілкування: ввічливість, природність, гідність і тактовність.

   Важливим в особі вихователя є його зовнішній вигляд - це скромна сукня, зручний стильний одяг  і взуття, яке б не заважало виконувати всі режимні моменти в роботі з дітьми.  Вихователь – це чарівна жінка, сучасна, гарна, енергійна, тобто жінка – свято, яка завжди мусить бути у формі, усі двадцять чотири години на добу. Жодного послаблення, жодного випадку відсутності зачіски, стриманого макіяжу і зі смаком дібраних прикрас.

    Джерелом натхнення, що живить вихователя, є діти, вона живе ними. Саме діти, яких вона так любить, дають вихователю невичерпну енергію, життєлюбність і позитивне мислення.

   Вихователь веде здоровий спосіб життя, займається спортом, захоплюється музикою, мистецтвом. Про місію вихователя – педагога, його професійне кредо можна говорити гарно й багато, а можна сказати лаконічно і ємко. Як зробив це Шалва Амонашвілі.

    Заповіді педагога :

Будь обережний!

Не помились!

Не нашкодь!

Будь надією для дитини!

Знай, чого прагнеш!                                                                                                                                   

Постійно шукай у вихованця скарби в душі!

  Погодьтеся, завдання складні й почесні. Вони потребують розуму та наснаги, щедрої душі та професійних умінь і навіть жертовності, відповідно обраній справі, а головне – любові до дітей, відповідальності перед суспільством.                                                                                                                    
                                                                                                                                                                
                                                                                                                                                        

                                                                                                                                                            
      Принципи, якими ми користуємося у роботі з групою дітей раннього віку :

- Не нав’язуйте себе нікому і дітям зокрема.

- Якщо не знаєте як вплинути – зупиніться!

- Позбудьтеся у вашому спілкуванні з дітьми тих впливів, які викликають у них протест чи негативну реакцію.

- Позбудьтеся неприязні до дітей та своїх негативних емоцій.

- Дотримуйте принципу рівноправності й співробітництва.

- Не фіксуйте увагу на невдачах.

- Давайте якісні оцінки.

- Не порівнюйте дитину з будь-ким, не ставте їй нікого як приклад.

- Не висловлюйте дитині свої симпатії у надмірній формі.

- Використовуйте різні форми несловесної підтримки дитини.                                                                                          

                                                                                                                  
   Считается, что само слово «философия» первым придумал Пифагор. «Философия - любовь к мудрости. А что есть мудрость? Знание порядка. Если желаешь быть мудрым в течение твоей жизни, всё поставь на своём месте. … Сделай начертание жизни твоей и следуй оному неизменно до последней минуты твоего бытия», - так писал Пифагор. Он утверждал, что одна из самых главных задач человека состоит в том, чтобы выбрать свой путь.

    У каждого человека свой путь – путь, который мы выбираем и идём по нему всю свою жизнь. Мой путь – быть воспитателем. Этот выбор я сделала неожиданно для всех и иногда мне кажется: «А может, не я выбрала эту профессию, а она выбирала меня? »

    Кто такой воспитатель? Тот, кто освоил премудрости Педагогики? Как применить все имеющиеся знания в жизни, в той повседневной жизни, в которой ты заглядываешь не в учебник, а в распахнутые детские глазки?

    Что ты можешь предъявить ребенку? Заученную тобой чужую цитату, мнение ученого, правило, обведенное в рамочку, опыт коллег-предшественников?

    Предъявить можно себя, свое слово, свой поступок. Все то, что ты накопишь за всю жизнь, что повидал, чему научился и что, без остатка, гототов отдать.                                                                              
    Я никогда не думала, что можно научиться любить, по-настоящему любить, чужих детей.

 И вот, придя работать в детский сад, увидев чистые, устремленные к тебе детские взгляды, поняла – Это счастье!

    Моя педагогическая карьера началась в большом и красивом  детском саду. Я мечтала быть не просто воспитателем, а хорошим воспитателем. Возможно ли однозначно ответить на вопрос: «Что такое «хороший воспитатель? ». Сократ сказал, что все профессии от людей и только три от Бога: Педагог, Судья, Врач.

   Я считаю, что воспитатель объединяет в себе эти три профессии. Почему?

   Хороший воспитатель - это врач, для которого главный закон: «Не навреди! » Без приборов и инструментов мы наблюдаем за душевным, нравственным здоровьем наших детей. Без микстур и уколов лечим словом, советом, улыбкой, вниманием. Хороший педагог должен помнить слова Руссо: «Пусть предназначают моего воспитанника к тому, чтобы носить саблю, служить церкви, быть адвокатом, — мне все равно. Жить — вот ремесло, которому я хочу учить его. Выходя из моих рук. он будет, прежде всего, человеком».

    Хороший воспитатель - это мудрый судья, который то и дело оказывается в центре вечного конфликта «отцов и детей». Как настоящий миротворец, сглаживает противоречия, чтобы прийти к гармонии. Педагог, как Фемида, на весах правосудия, взвешивает добро и зло, поступки и действия, но не карает, а старается предупредить, объяснить, помочь.

   Хороший воспитатель - это актер, сценарист, художник. В его силах превратить любое занятие в удовольствие. «Творчество -- вот лучший учитель! ». Вырастить человека в полном смысле слова - это значит совершить чудо, а такие чудеса совершаются ежедневно, ежечасно, ежеминутно обыкновенными людьми – педагогами детских садов.

   Современный воспитатель – это грамотный специалист, разбирающийся в многообразии программ и методических разработок, это чуткий, всегда готовый к сотрудничеству и взаимопомощи коллега, умеющий работать в коллективе единомышленников. Это просто хороший человек. Дело все в том, что «погоду в доме», в детском саду делают люди, хорошие люди. И в самом престижном детском саду мегаполиса, и в скромном детском садике крохотной далекой деревни с одинаковой уверенностью можно встретить хороших людей.

    Воспитателей называют педагогами. Звучит это гордо. Педагогом делают не только профессиональные знания, но и личностные качества, такие как порядочность, аккуратность, ответственность, эрудированность, оптимистичность, находчивость, и т. п. Я перечислила далеко не все качества, которые действительно считаются хорошими.

   Хороший воспитатель – это, прежде всего хороший человек.Есть  любовь к детям и память о себе – ребенке, понимание, что детство всегда неожиданно, искренне готово к удивлению и открытию. А удивление и открытия – скорее импровизация, чем план.

   Какой воспитатель нужен сегодня детскому саду? Такой, как и во все времена – добрый, приветливый, внимательный, терпеливый, любознательный, интересующийся жизнью, умеющий оставлять все свои личные проблемы за дверью детского сада. Дети как губка – впитывают и хорошее, и плохое. Поэтому мы в детском саду уже для того, чтобы их жизнь продолжалась. Им не важно, что дома неприятности, что у тебя плохое настроение. Им важны твои глаза, твои руки, твой голос, твое сердце! И вспоминаешь, что ты здесь для того, чтобы они были защищены и накормлены, могли учиться, все делать сами, ходили в сухих колготках, с ощущением, что их здесь любят.

   И ты понимаешь, что действительно их любишь. Разных : и когда они плачут, и когда смеются. Когда задают один и тот же вопрос по сто раз за день, и когда вообще не умеют говорить. Когда хулиганят, и когда обнимаются, и даже когда обижаются «Я больше не прийду в садик! » Просто ты их любишь, и поэтому ты здесь.

А потом за ними приходят родители. И ты остаешься один, уходишь в свою жизнь. Конечно, ты не плачешь каждый день, когда их забирают домой. А плачешь, наверное, когда вдруг ясно осознаешь, что эти ребята уже не будут в твоей группе. Они не придут утром и их глаза не встретятся с твоими глазами, ты не дотронешься до них, они не возьмут тебя за руку, они выросли. И они уходят из детского сада, уходят в другую жизнь, в которую направляла их ты.

Их жизнь продолжается.

Вам необходима помощь специалиста, если:

У Вашего ребенка есть агрессия, он конфликтный, дерется или кусается                                                 

Ребенок капризный, с ним невозможно договориться, он Вас не слушает                                              

У ребенка есть страхи, тревога                                                                                                                          Ребенок страдает психосоматическими нарушениями (заикание, тики, энурез, рвота на нервной почве, головные боли и пр.)                                                                                                                    

Ребенок не хочет учиться новому                                                                                                                                 

Ребенку сложно найти общий язык со сверстниками, он застенчивый, робкий                                                                         

У ребенка случаются истерики                                                                                                                              

Ребенок часто мастурбирует                                                                                                                                                  У ребенка есть навязчивые действия (например, он сосет палец, накручивает волосы и пр.)

Также, родители могут обращаться, если:

Есть вопросы относительно линии воспитания малыша                                                                                                         

Если Вы хотите правильно подготовить малыша к изменениям в его жизни (детский сад, переезды)                                                                                                                                                                  

Если Вы хотите подготовить малыша к рождению братика или сестрички                                                                         Если Вы планируете развестись или, наоборот, повторно вступить в брак

             Детский психолог. Как лучше подготовиться к визиту?

       Для родителей :

          Вы можете составить список тех вопросов, которые Вас волнуют. Конечно, специалист проведет свою диагностику, но Вы существенно поможете ему, если скажете, на что обратить внимание.

         Поразмышляйте: как давно у ребенка эта проблема? Как она проявляется чаще всего? Что вы уже делали, чтобы ее решить? Очень часто так бывает, что при одном родителе проблема есть, при другом ее нет. Понаблюдайте, есть ли зависимость проблемы от окружающих людей, ситуаций и пр.

        Если вы с ребенком проходили обследования у невролога, психотерапевта или психиатра, будет хорошо, если Вы вспомните, что они Вам говорили, какие диагнозы ставили и какие препараты назначали.

   Для ребенка:

       Скажите, что Вы поедите к детскому психологу. Не стоит придумывать каких-то других версий без веских на то причин. Поясните, что это дядя или тетя, который помогает деткам решить их проблемы. Расскажите, что там ребенок сможет поиграть и поговорить. Не пугайте и не угрожайте строгим доктором. Это затруднить дальнейшую работу с малышом.

          Кому стоит приходить на консультацию детского психолога?

Оптимально, когда приходят все члены семьи. То есть желательно присутствие обоих родителей и ребенка. Это не обязательное условие. Просто чем больше взрослых будет присутствовать, тем более информативной и полезной будет беседа. Если в воспитании принимают активное участие бабушка или няня, будет здорово, если они тоже смогут присоединиться.

   Если в вашей семье есть другие дети, то их стоит брать только по желанию, или если они имеют непосредственное отношение к проблеме. Наличие двух взрослых также желательно, если малышу меньше 5 лет. В таком случае, второй взрослый человек может подождать с ребенком в другой комнате, пока психолог поговорит с мамой, если такая необходимость возникнет. Однако это все пожелания. Если какое-то из условий невыполнимо, это не повод отказываться от встречи.

        Как выбрать детского психолога?

   Я рекомендую обращать внимание на опыт работы специалиста, на его образование и компетенции. Замечательно, если кто-то из знакомых сможет порекомендовать Вам хорошего детского психолога.. Однако даже если Вы не имеете рекомендаций или отзывов о данном специалисте, это не страшно. Просто уточните все волнующие вас вопросы по телефону. Это совершенно нормально, я рекомендую не стесняться и спрашивать все, что Вас волнует.

           Вступ до дошкільного закладу, як правило, супроводжується психологічним дискомфортом для малюка. Це пов'язано не тільки із зміною добре знайомого родинного оточення на незвичне, а й з необхідністю звикати до нового розпорядку дня. Аби уникнути зайвих стресів у дитини та пом'якшити процес адаптації, батькам слід заздалегідь готувати дитину до відвідування дошкільного закладу. 

Аби озброїти необхідними знаннями батьків, діти яких упер­ше підуть до дитячого садка, дошкільні заклади проводять дні відкритих дверей, організують індивідуальні бесіди з медичною се­строю та вихователями, розповсюджують інформаційні листки чи вивішують санітарні бюлетені на стенді. Саме тоді у пригоді стають матеріали про те, як дитина адаптується, як звикає до нового розпо­рядку дня та режиму харчування.

Настанови щодо розпорядку дня

З метою пом'якшення процесу адаптації дитини до умов до­шкільного закладу батькам слід максимально наблизити розпоря­док дня вдома до розпорядку дня у дошкільному закладі. Під розпо­рядком дня розуміємо раціональний розподіл часу протягом доби на сон та неспання.

Сон — життєво важлива потреба людини будь-якого віку. Він сприяє відновленню сил, затрачених в період неспання. Для дітей ві­ком від двох років норма тривалості сну — 11-12 годин.

Під час неспання дитина розвивається і пізнає світ. Для того щоб вона розвивалась органічно, важливо розробити раціональний розпорядок дня, що враховував би вимоги до харчування, фізичної та розумової активності, відповідні до віку дитини. Зауважимо, що правильний розпорядок дня дає змогу:

Ø дисциплінувати (сприяє дотриманню у порядку місця для гри, навчання тощо);

Ø зміцнювати здоров'я;

Ø формувати культурно-гігієнічні навички;

Ø формувати навички здорового способу життя.

Складаючи розпорядок дня вдома, батькам слід урахувати таке:

Ø при формуванні розпорядку дня важливо враховувати вікові особливості дитини та виділяти достатньо часу на сон;

Ø призвичаювати дитину до розпорядку дня треба поступово;

Ø дотримання запланованого розкладу має бути постійним і системним, не можна порушувати складений розклад;

Ø до правильного розпорядку дня слід обов'язково включити дотримання санітарно-гігієнічного режиму;

Ø необхідно достатньо часу проводити з дитиною на свіжому повітрі, створювати умови, що спонукають її до різноманітної рухової активності: допомагати дитині підніматися східцями на гірку та сходити з неї, переступати через перешкоди, вози­ти візочки, іграшкові автомобілі тощо.

Режим харчування вдома

Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету ди­тячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню до­машнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

Батькам слід привчати дитину:

Ø перед прийомом їжі обов'язково мити руки з милом, витира­ти їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;

Ø під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;

Ø після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

Важливо пам'ятати: коли дитина почне харчуватись у дитячому садку, необхідно буде відкоригувати режим харчування вдома, ура­хувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

Необхідні культурно-гігієнічні навички

Призвичаювання дитини до розпорядку дня вдома (а потім і в ди­тячому садку) потребує паралельного формування у неї культурно-гі­гієнічних навичок. Слід привчати дитину самостійно надягати колготи, штани, шапку, взуватися, знімати та охайно складати одяг. Необхідно подбати і про вміння малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним. Дитина має вміти користуватись носовичком; проситися на горщик, знати, де він знаходиться, та сідати на нього.

Аби дитині було комфортно, порадьте батькам обговорювати з дитиною правила розпорядку, пояснювати їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати в дитини культуру поведінки, роз­вивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:

Ø привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п'ють, ложкою їдять тощо);

Ø виховувати слухняність, пошану до дорослих;

Ø заохочувати висловлювати прохання;

Ø навчати словам ввічливості, привітанням.

Санітарно-гігієнічний режим вдома

У дитячому садку на дитину чекають умови, що відповідають санітарним нормам. Задля збереження здоров'я дитини батькам варто подбати, щоб і вдома члени родини неухильно дотримувалися санітарно-гігієнічного режиму.

Приміщення, в яких перебуває дитина (зокрема те, в якому вона спить), потрібно щодня добре провітрювати. Слід також регу­лярно проводити вологе прибирання, витирати пил, а іграшки чис­тити або мити з милом, якщо це можливо. Одяг дитини має відпові­дати її віку та погодним умовам.

Важливо, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто ви­митим, їжа свіжою, щойно приготованою. Свіжі овочі та фрукти пе­ред вживанням потрібно обдавати окропом для знищення патоген­них мікроорганізмів.

У разі епідемії гострих кишкових інфекцій чи грипу батькам слід обов'язково дотримуватися порад санітарно-епідеміологічної станції.

Психологічний клімат у родині.

Легкість звикання до нового розпорядку дня багато у чому за­лежить від психологічного клімату вдома, м'якості і тактовності батьків, їхніх наполегливості та вміння заохотити дитину вийти за межі звичного, виконувати щось нове. Аби забезпечити емоційно сприятливе перебування дитини у родині, слід:

Ø розмовляти спокійним тоном та не підвищувати голос на дитину;

Ø не конфліктувати у присутності дитини;

Ø спілкуватися з дитиною якомога більше;

Ø сприяти спілкуванню дитини з однолітками;

Ø стимулювати пізнавальну активність дитини;

Ø дотримуватися правил поведінки, культури взаємин та зао­хочувати до цього дитину.

Орієнтований розпорядок дня дитини вдома


Час
 
Пункти розпорядку
 
Поради
 

7:00 – 7:30
 
Підйом, ранковий туалет, ранкова гімнастика

разом з батьками
 
Учіть дитину дотримуватись особистої гігієни, вмиватися, чистити зуби, мити руки з милом, користуватися індивідуальним рушником.

Привчайте до виконання простих вправ на різні групи м'язів. Наприклад, включайте до ранкової гімнастики легкий біг та стрибки — це сприяє розгальмуванню нервової системи після сну, формуванню правильної постави, викликає позитивні емоції тощо
 

7:30 – 8:00
 
Ігри
 
У ранковий час грайте з дитиною в ігри малої та середньої рухливості
 

8:00 – 8:30
 
Підготовка

до сніданку,сніданок
 
Учіть дитину самостійно сідати на стілець та вставати з нього, підсовувати стілець до столу;

їсти охайно, не обливаючись; після їжі користуватися

серветкою
 

8:30 – 9:30
 
Читання, ігри, слухання музики, малювання тощо
 
Читайте вірші, казки, оповідання, пропонуйте дитині розглядати ілюстрації та обговорювати їх, відповідати на запитання, співпереживати героям творів тощо.

Удавайтеся до дидактичних ігор (пірамідки, втулки, шнурівки, будівельний матеріал тощо), учіть дитину класифікувати, серіювати, узагальнювати предмети за певними ознаками, складати з частин ціле тощо.

Привчайте слухати пісні, розуміти зміст, знати назву пісні, співати спільно з вами тощо. Учіть дитину малювати предмети та явища навко-лишньої дійсності, використо-вуючи фарби, олівці, фломастери; розрізняти і називати кольори тощо.

Чергуйте різні види діяльності
 

9:30 – 11:30
 
Підготовка до

прогулянки,

прогулянка
 
Учіть дитину самостійно одягатися. Надягати колготи, штани, шапку, взуватися, знімати та складати одяг у відповідному місці.

Під час прогулянки грайте з дитиною в ігри різної рухливості (великої, середньої, малої), спостерігайте разом за природою, заохочуйте дитину до самостійної рухової діяльності
 

11:30 – 12:15
 
Підготовка до обіду, обід
 
Вводьте до раціону дитини тверду їжу, вчіть їсти шматочки хліба і заїдати їх рідкою їжею (суп, борщ тощо), самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки
 

12:15 – 15:00
 
Підготовка до сну, сон
 
Розкажіть дитині казку або заспівайте колискову, що заспокійливо впливає на дитину та сприяє розслабленню нервової системи і спокійному сну
 

15:00 – 15:15
 
Підйом, оздоровчі процедури
 
Проведіть для дитини комплекс гімнастичних вправ на різні групи м'язів та вправи для формування стопи і постави, для загального зміцнення
 

15:15 – 15:35
 
Полуденок
 
Привчайте дитину до самообслуговування
 

15:35 – 16:00
 
Ігри
 
Грайте з дитиною у настільно-друковані дидактичні ігри — кубики, пазли тощо. Учіть складати картинки, послідовно відтворюючи події на них, поєднувати зображення за певними ознаками предметів тощо
 

16:00 – 19:00
 
Підготовка до прогулянки, прогулянка
 
Привчайте дитину до самостійності, розповідайте їй про здоровий спосіб життя.

Обирайте ігри малої та середньої рухливості, надавайте дитині можливість самостійно гратися з іншими дітьми, спостерігати за навколишнім світом
 

19:00 – 19:30
 
Підготовка до вечері, вечеря
 
Нагадуйте дитині про важливість гігієнічних процедур та правил поведінки за столом
 

19:30 – 20:30
 
Спокійні ігри

з батьками,читання казок, перегляд

дитячого мультфільму,

бесіди
 
Увечері перевагу надавайте спокійним іграм, перегляду дитячого мультфільму, читанню казок перед сном, спокійним бесідам з метою підтримання емоційного контакту з дитиною, дружніх взаємин тощо
 

20:30 – 7:00
 
Гігієнічні процедури, співання колискової, нічний сон
 
Привчайте дитину до особистої гігієни та гігієнічних процедур перед сном.

Співайте колискову, щоб прискорити засинання дитини.
 

                                                    

                                         Бабусі і виховання                                                                     

   Що першим малює ваша уява при слові бабуся? Біловолосу 
усміхнену бабусю в яскравому фартушку, в милих окулярах , з варе- 
никами-пирогами, яка чекає на вас з розпростертими обіймами в 
будь-яку пору року і доби. Бабуся для нас - символ сім'ї , теплого вог- 
нища, смачної їжі та розуміння. Часто ловлю себе на думці, що іноді 
за порадою у вирішенні проблеми хочеться йти зовсім не до подруг- 
друзів-батьків-психологів, а до улюбленої бабусі, яка завжди знахо- 
дить правильні слова і розраду. 
Однак не секрет, що «всепоглинаюча любов» бабусі до своїх онуків 
стає каменем спотикання у вихованні дитини. Чому так відбуваєть- 
ся, і чи можна дозволяти це робити? Грань між розумінням і нерозу- 
мінням в родині дуже тонка, вона практично прозора. Особливо важко 
доводиться молодим сім'ям, які у зв'язку з відсутністю окремої жит- 
лової площі, змушені жити під одним дахом з батьками. І ось у цій си- 
туації і настає боротьба не на життя, а на смерть за пальму першо- 
сті у вихованні дитини. Бабуся вважає, що знає «все на світі», вирос- 
тила своїх дітей, своїх хрещеників, племінників і внучатих племінників, 
і має цілковите право на перше слово у вихованні улюбленого онука. У 
цій ситуації починається суперництво між мамою і бабусею за увагу 
дитини і за основну роль у її вихованні. Мама забороняє цукерки - бабу- 
ся купує. Мама забороняє годинами грати в комп'ютерні ігри - бабуся з 
радістю дозволяє це робити, але тільки «по секрету», не кажучи про 
це батькам. Мама намагається загартовувати дитину і зміцнювати 
її імунітет (відкриває кватирку, віконце, дозволяє дитині бігати по 
росі босоніж на дачі) – бабуся категорично забороняє це робити. На її 
думку, дитина повинна бути в теплі, ситою і задоволеною. Холодні 
ніжки? Бабуся вже мчить з випраними білосніжними носочками. Ди- 
тина один раз чхнула? Ніякого садка, дитина буде «відсиджуватися» 
вдома. Онука стукнув сусідський хлопчина? Бабуся на всіх парах біжить 
розбиратися з грубіяном! При цьому мама дитини постійно чує заува- 
ження у свою адресу: «Ти не вмієш виховувати дитину!», «Та ким вона 
виросте з таким вихованням!», «Та ти її голодом/холодом заморила!». Цілком очевидним є той факт, що мама починає ревно сприймати всі 
наміри бабусі в сторону чада. У сім'ї зароджується конфлікт, а дити- 
на опиняється між двох вогнів. І бабусю дитина любить (і це цілком 
очевидно), і маму рідну слухатися повинна. Фахівці радять не доводи- 
ти ситуацію до абсурду, а в тверезому розумі та пам'яті вирішити всі 
конфлікти ще в самому початку, і розставити пріоритети у відноси- 
нах з дитиною, та у її вихованні. Грамотна і досвідчена бабуся зрозу- 
міє, що основна роль у вихованні дитини повинна належати матері, 
а бабуся повинна підкріплювати і живити цей процес своїми порадами, 
досвідом і розумінням. Мами і тата повинні чітко позначити свою 
роль в процесі виховання та нагляду за малюком: виховуємо дитину 
ми, а бабуся нам в цьому сприяє, і зрідка допомагає справою і радою. 
«Найчастіше бабусі, виховуючи своїх дітей у відносній строгості, до- 
зволяють онукам істотно більше. І це не дивно: з досвідом приходить 
розуміння, що багато заборон – не обов'язково, посмішка малюка де- 
коли важливіша формальних правил. І чудово, що малюк має можли- 
вість відчути це тепло і турботу. Хоча іноді можливі і крайні прояви: 
бабуся дозволяє абсолютно все, часто навіть небезпечні речі. У дити- 
ни можуть виникати складнощі з розумінням: що можна, а що ні. У 
такій ситуації необхідно не забувати, що мамою дитини є Ви, і ви- 
являти твердість, а іноді навіть і жорсткість, щоб всі дотримували- 
ся одних правил у вихованні». 

  

Підготувала Бахмутська І.І., вихователь КДНЗ№4 «Русалонька» м.Рубіжне Луганська область           
         Сучасний педагог завжди у пошуку. І коли, дійсно, вдається віднайти щось нове – новий погляд, новий підхід, якусь практичну цікавинку, то це невимовно тішить.
         Тема цієї статті – гуманне ставлення до людей, які мають проблеми зі здоров ям, виховання толерантності, духовності. Всі ми знаємо, що існує велика кількість людей(дітей в тому числі) з особливими потребами. Урядові програми спрямовані на забезпечення соціальної захищеності інвалідів. Правові основи держави регламентують сприятливі умови для інтеграції, формування позитивних стосунків між усіма членами суспільства. Наш Президент навіть запропонував щодо таких людей використовувати замість «люди з особливими потребами» термін «особливі люди», «особливі діти». Окрім підготовки дітей з особливими потребами до життя в суспільстві, їх адаптації до оточуючих умов, важливим є ще й фактор підготовки самого суспільства до їх прийняття.           
          Кожний із нас бачив в транспорті чи на вулиці активно жестикулюючих людей. І, напевно, нас при цьому охоплює почуття ніяковості чи сором язливості. Боляче усвідомлювати, що поряд із нами мешкають ті, яким ніколи не почути співу птахів, шелестіння листя, дзюрчання струмка… мати не почує сміху власної дитини, а дитина не чує колискову… і тих ласкавих маминих слів. Але, якщо знати мову жестів(жестову мову), то слабка ниточка порозуміння, яка тягнеться від таких людей до тих, хто здоровий, не обірветься. На мій погляд, на часі дуже важливо звернути увагу громадськості і, зокрема, дітей, батьків, всього педагогічного колективу на цю проблему й заохотити робити певні кроки назустріч людям з обмеженими можливостями.                                                                                                          
         Вправляючи малюків у дактилемах(дактильних знаках), я переслідую три мети: ми, педагоги, діти і батьки, стаємо на крок ближче до людей з обмеженими можливостями, до тих, хто в силу певних обставин не має змоги спілкуватися в природній спосіб; використовую жестову мову для розвитку сенсорних здібностей та зняття м язової напруги(пальчикова гімнастика); а також на заняттях з мовленнєвого спілкування для закріплення матеріалу під час навчання ранньому читанню.                                                                                                                   
          Жестових мов багато. Бувають одноручні й дворучні(в Англії). Для практичної зручності зупинилася на одній, найбільш відомій і поширеній. Рука завжди зігнута в лікті, долоня розкрита, на рівні плеча, спрямована на глядача. Жести демонструю лівою рукою(в дзеркальному відображенні), а діти правою. Розказую своїм маленьким вихованцям(перша молодша група), що є такі дітки, в яких болять вушка, і вони не мають змоги нічого чути… Як же вони довідаються, як звати букви А, О, У…? Виразно артикулюючи, показую дітям дактилеми:  стискаю долоню в кулак, великий палець притиснутий до решти – А-а-а. Вказівний палець покласти на великий, утворюючи коло, середній, безіменний і мізинець вгору – О-о-о. Долоню стиснути в кулак, мізинець і великий палець вгору – У-у-у. І заохочую дітей повторювати звуки і рухи.                                                                        
          На практиці впевнилася, що нічого складного в цих вправах немає. Дітям цікаво, батьки схвалюють. А про користь я вже зазначала вище. Спробуйте і ви! Для мене дуже цікавими будуть ваші відгуки.

                    Цього року я брала участь в регіональному конкурсі «РАЗОМ!Партнерство навчальних, культурно-освітніх закладів, спеціальних служб і родин»                                                                                                

           В КДНЗ №4 "Русалонька" проходять заняття міської школи передового педагогічного досвіду (далі ШПД) з теми "Від знайомства - до плідної співпраці з батьками". Керівник ШПД Бахмутська І.І. популяризує власний досвід роботи з батьками, ділиться напрацюваннями, заохочує молодих спеціалістів використовувати іноваційні форми роботи, які спрямовують  на налагодження партнерських взаємовідносин.